Історія
Свою історію місто починає з IX століття від древньо-руського поселення, яке розташовувалось на Руському Путі. На Круг-Городищі стояла військова залога, охороняла цей шлях. Поруч на Старому Селі стояла сторожова вежа, на якій під час наближення до поселень ворогів запалювали багаття, попереджаючи про небезпеку жителів долини річок Стрий і Яблунька. Те, що на території міста було городище княжої доби, підтвердили археологічні розкопки на Круг-Городищі, Ровені та між урочищем Лікоть і Торговицею. Знайдені дрібні уламки гончарних виробів XII–XVI ст. на присадибних ділянках цього терену свідчать, що поселення тут були довготривалими і досить великими. Археологічні розкопки Львівської експедиції ІСН АН України в 1991 році виявили на Ровені пам'ятки середини кам'яної доби — мезоліту (IX-IV ст. до н. е.). В 1995 році в районі впадіння річки Яблунька в Стрий відкрито поселення перших століть нової ери.
Очевидно, місто засноване в період з 1280 по 1320 рік, коли Лев Данилович приєднав до свого князівства Закарпаття, в тому числі і територію теперішньої Турківщини, яка перебувала в Кавкасійських горах (Карпати). В цьому часі, зміцнюючи свої кордони та охорону Руського Шляху, ним були засновані сасівські села-гнізда: Явора, Ільник, Комарники, Висоцьке та Турка. Давній польський історик Ян Длугош стверджує, що князь Лев на самому верху гори Пікуй поставив кам'яний стовп з руським написом, який значив межу його володінь. Вищеназвані поселення теперішньої Турківщини можна віднести до найдавніших княжих поселень.
Перша відома письмова згадка про Турку датується 27 червня 1431 року. Тоді польський король Владислав II Ягайло в Медиці надав привілей (грамоту) на володіння Туркою і навколишніми селами угорському графові Іванові (Ванчі) Волоху (лат. - Vancza Valachus ) та його синам — Хотку, Іванку і Занку. Один із його синів — Ходко — осів в Турці, започаткувавши шляхетський рід Турецьких. Турецькі мали придомки: Сенькович, Михалкович.
Цей привілей був підтверджений польським королем Владиславом III Варненчиком (пол. - Władysław III Warneńczyk ) в 1444 на користь братів Хотка і Янка, і повторно — королем Зигмунтом I Старим (пол. -Zygmunt I Stary) в 1519.
В 1730 році власник Турки Антоній Калиновський (пол. Antoni Kalinowski) посприяв отриманню містом Магдебурзького права і перемістив до Турки свою резиденцію. Калиновський також запросив до Турки отців-єзуїтів, за свої кошти спорудив для них дерев'яний костел та підтримав створення у місті місії єзуїтів. Імовірно, тоді ж місто отримало герб з зображенням патрона власника - Святого Антонія Падуанського (відомі відбитки міської печатки з цим гербом, датовані 1854 р.).
У 1743 році єпископ Вацлав Сєраковський передав єзуїтам опіку над нечисленними міськими римо-католиками. В 1749 році в місті була заснована католицька парафія, яка проіснувала до моменту розпуску австрійським урядом ордену єзуїтів. Єпископ Йосип Керський 22 жовтня 1773 року відновив парафію у Турці — отець Михайло Ключевич, колишній єзуїт, став місцевим парохом.
З 1730 року походять перші згадки про поселення в місті перших єврейських родин. В середині XVIII століття в Турці проживало 25 єврейських родин.
До 1772 року Турка входила до складу Перемишльської землі (пол. - Ziemia przemyska) Руського воєводства (пол. -województwo ruskie) I Речі Посполитої (пол. - Rzeczpospolita).
Від 1772 до Першого поділу Польщі (пол. - I rozbiór Polski) місто входило до складу Королівства Галичини і Лодомерії. В 1778 році був збудований мурований римо-католицький костел, в XIX столітті закладений міський єврейський цвинтар, в 1903 році єврейська ґміна отримала незалежність. Від 1905 року через місто проходить залізнична колія, що сполучає Ужгород з Самбором, функціонує приміщення залізничного вокзалу.
В міжвоєнні часи Турка була головним містом Турчанського повіту Львівського воєводства в Польщі (II Речі Посполитій). В місті працювали повітовий суд, податковий уряд, приватна гімназія. В 1921 році в місті налічувалося 10 030 мешканців, у тому числі 4201 єврей. В цьому часі старостою був Тадеуш Завістовський (пол. - Tadeusz Zawistowski), головою міста — Міхал Грудзінський (пол. - Michał Grudziński).
У вересні 1939 року Турка потрапила до територій, що згідно з пактом Молотова-Ріббентропа відійшли до СРСР. Від 4 грудня 1939 перебувала у складі Дрогобицької області УРСР. Після нападу Німеччини на СРСР місто перебувало під німецькою окупацією, з 1 серпня 1941 у складі Самбірського повіту (нім. - Landkreis Sambir), Дистрикту Галичина Генерального Губернаторства. В січні 1942 р. в Турці відбулися масові акції знищення гітлерівцями євреїв. В серпні 1942 німецькі окупанти вивезли до табору смерті в Белжці (нім. - Sonderkommando Belzec der Waffen-SS; пол. - Bełżec) близько 4000 євреїв. В грудні 1942 решту турківських євреїв було депортовано до гетто в Самборі.
У липні 1943 р. німецька поліція напала на табір УНС. У бою з німцями загинуло десять стрільців, а двоє потрапили в неволю.
26 вересня 1944 року місто було зайняте радянськими військами.
Після II світової війни Турка знову ввійшла до складу УРСР, спочатку в межах Дрогобицької, а згодом Львівської області. Після проголошення в 1991 незалежності України місто надалі залишається адміністративним центром Турківського району Львівської області.