Щодо надання інформації
У зв’язку із зверненням Громадської ради при Львівській облдержадміністрації щодо прийняття окремими органами місцевого самоврядування рішень про обмеження господарської діяльності державних лісогосподарських підприємств, а саме, необхідності отримувати дозволи від громад на проведення рубок, та пропозицією інформувати територіальні громади щодо урахування норм чинного законодавства для прийняття законних і зважених рішень, облдержадміністрація інформує в межах компетенції.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України. Відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України (надалі - Кодекс) власники та користувачі лісів, зобов'язані:
1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до Лісового кодексу України;
2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Водночас, постійні лісокористувачі мають право самостійно господарювати в лісах; виключне право на заготівлю деревини; право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; право на 2 відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства. Вимогами статті 24 Кодексу передбачено, що права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Статтею 37 Кодексу встановлено, що питання проведення рубок головного користування, відновлення лісів і лісорозведення регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства.
Згідно із статтею 38 Кодексу нормативно-правові акти з ведення лісового господарства розробляються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а нормативно-правові акти, що визначають умови ведення лісового господарства, якісні та кількісні показники оцінки діяльності в цій галузі, затверджуються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Основні вимоги до ведення лісового господарства та заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів відповідно до цього Кодексу та закону затверджуються нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вимогами статті 67 Кодексу також встановлено, що заготівля деревини здійснюється, зокрема, у порядку спеціального використання.
Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів». Підставою для проведення рубок головного користування відповідно до ст. 69 Кодексу є спеціальний дозвіл. Таким дозволом є лісорубний квиток, який видається територіальними органами Держлісагентства. Чинним законодавством не передбачено отримання дозволу територіальних громад на проведення рубок в межах лісфонду.
Разом з тим, з урахуванням норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» громади можуть впливати на прийняття рішень у лісовій галузі під час проходження процедури оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, оскільки результати таких досліджень є публічними та будь-хто з громадян може надати власні коментарі чи зауваження до планованих рубок.
У результаті, Міндовкілля аналізує проведену оцінку та усі отримані пропозиції громадськості та на основі цих документів може дозволити, заборонити або обмежити плановані рубки.
Також, відповідно до Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік затвердженої наказом Мінприроди України від 05.02.2007 року № 38, зареєстрованою в Мін’юсті 21.02.2007 № 160/13427, органи місцевого самоврядування, інші зацікавлені сторони можуть брати участь у лісовпорядних нарадах, на яких розглядаються пропозиції та відповідні обґрунтування щодо обсягів розрахункових лісосік на ревізійний період для постійних лісокористувачів з метою встановлення ліміту заготівлі деревини в порядку рубок головного користування Зазначаємо, що відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Згідно із вимогами статті 33 Кодексу повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин на відповідній території передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; організовують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей; встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.
Водночас звертаємо увагу, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З урахуванням зазначеного, органам місцевого самоврядування, якими прийнято рішення про обмеження господарської діяльності державних лісогосподарських підприємств, доцільно вжити заходів щодо приведення таких рішень у відповідність до чинного законодавства.
