Фото без опису

Сьогодні згадуємо тих, хто загинув за ідею. Колись нам це видавалось чимось надзвичайним: як можуть убити за власну думку, за пропагування правильних цінностей – просто любити свою країну і робити все, щоб вона зростала. Останні роки нас не дивує нічого, ми бачимо, як вмирають за ідею, катують за інакшість.

Якщо ми захочемо підрахувати кількість жертв репресій – нам не вдасться це зробити. Це шалена цифра. І найголовніше – не вкладати цю трагедію і жах лише в цифру. ХХ століття стало найкривавішим часом, коли розстрілювали, катували і морили голодом усіх: незалежно від статі, віку, сфери впливу чи регіону України. У 1937 році розстріляли понад тисячу культурних діячів. Розстрілювали однією кулею одразу обох, щоб зекономити набої. Радянський союз боровся із українським словом та ідеєю. Він продовжував це робити і надалі, висилаючи людей на заслання, саджаючи в тюрми. Це лише крапля в морі, що можна пригадати.

Ми не забуваємо і не забудемо всіх звірств, ми памʼятатимемо про стражденну смерть невинних українців. Наша памʼять є нашим паливом боротись далі!

Вічна памʼять усім, хто невинно помер!