Фото без описуЯрослав Стецько - український політичний діяч, голова Українського державного правління 1941 року, один із провідників ОУН. Його ім’я стало символом прагнення до самостійності, але водночас - об’єктом системних атак російської пропаганди. Кремль роками спотворює образ Стецька, щоб дискредитувати український визвольний рух і представити його як «фашистський» проєкт.

Фейк 1. «Стецько - колаборант і пособник Гітлера»

Один із головних російських наративів стверджує, що Ярослав Стецько нібито співпрацював із нацистською Німеччиною і «підтримував Голокост».

Пропаганда посилається на вирвані з контексту цитати й радянські фальсифікати, замовчуючи, що після проголошення Акту відновлення Української Держави у Львові (30 червня 1941 р.) німці негайно арештували Стецька і Степана Бандеру.

Реальність проста: українські націоналісти намагалися використати німецько-радянську війну для відновлення незалежності, але вже через кілька днів були кинуті до концтаборів. Тому твердження про «союз» із Гітлером - класичний радянський міф, покликаний очорнити українську ідею.

Фейк 2. «У Європі Стецька засудили як воєнного злочинця»

Російські медіа неодноразово поширювали фейки про нібито «європейські резолюції проти Стецька». Насправді жоден міжнародний документ не визнавав його злочинцем. Навпаки - після війни Стецько став активним діячем антикомуністичного руху у Європі, очолював Антибільшовицький блок народів (АБН), співпрацював із західними політиками у боротьбі проти радянського тоталітаризму.

Для Кремля така діяльність є неприйнятною - тому пропаганда намагається стерти цей факт із колективної пам’яті.

Фейк 3. «Стецько проповідував ненависть до інших народів»

Ще один маніпулятивний прийом - звинувачення Стецька у «ксенофобії» чи «етнічній ворожнечі». У радянських і сучасних російських публікаціях його цитати перекручуються або вириваються з контексту, щоб створити образ фанатика.

Водночас документи ОУН після 1943 року чітко фіксують еволюцію руху - перехід до моделі демократичної, самостійної України без расових чи релігійних обмежень. Сам Стецько у повоєнних виступах наголошував на рівності народів і праві кожної нації на свободу від імперій.

Чому Кремль атакує пам’ять про Стецька

Російська пропаганда боїться історії, у якій Україна - не «молодший брат», а нація, що воювала проти Москви ще тоді, коли інші мовчали.

Для Кремля Стецько - уособлення самостійної політичної думки, здатної протистояти як радянському, так і сучасному імперіалізму. Тому кожен фейк про нього - це спроба переписати історію і поставити знак рівності між боротьбою за свободу та злочинами тоталітаризму.

Як протидіяти

Перевіряти джерела - справжні архіви та історичні праці, а не пости з російських телеграм-каналів.

Поширювати історичну правду - популяризація діяльності Стецька в Україні та за кордоном зміцнює нашу історичну суб’єктність.

Пам’ятати головне:

боротьба, яку він вів, - це боротьба за державу, що сьогодні стоїть на передовій європейської свободи.

Кремль воює не лише за території, а й за історію.

Але правда про Ярослава Стецька - це доказ: український народ завжди мав власних лідерів, власну ідею і власну гідність.

І жодна пропаганда не здатна цього знищити.