Фото без описуУ 2026 році Львівська область опинилася в епіцентрі активних інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), спрямованих на дестабілізацію тилових регіонів України. Ворог використовує не лише танки й ракети - він діє через медіа, соціальні мережі та телеграм-канали, намагаючись підірвати довіру до держави і розділити суспільство.

Основні цілі таких інформаційних атак очевидні: створити відчуття хаосу у тилу, дискредитувати мобілізацію, спровокувати паніку, посіяти ворожнечу між регіонами та підірвати міжнародні союзи України. Усі ці кроки спрямовані на те, щоб українське суспільство втратило єдність, а населення сумнівалось у спроможності влади контролювати ситуацію.

Найактивніші наративи ІПСО у Львівській області у 2026 році концентрувалися навколо кількох ключових тем:

Теракт у Львові (22 лютого). Пропагандисти намагалися подати трагедію як внутрішній конфлікт силових структур або «постановку» для мобілізації. Цей наратив мав підривати довіру до СБУ та поліції та створювати відчуття хаосу навіть у тилових містах.

Мобілізація. Фейки про нібито незаконні дії територіальних центрів комплектування, «бандформування» та масові затримання поширювалися через телеграм-канали та соцмережі, щоб посіяти недовіру та зірвати процеси мобілізації.

«Передача Львівщини Польщі». Анонімні публікації та телеграм-канали поширювали нібито «референдум» або таємні домовленості між Києвом і Варшавою. Мета - розпалювання антипольських настроїв і підрив стратегічного партнерства України з ключовим союзником.

Міжрегіональна ворожнеча. На Заході України постійно створювали образ «небажання воювати», «радикалізму львів’ян» або «непідтримки Сходу». Така риторика спрямована на розкол українського суспільства та послаблення національної єдності.

Втеча населення за кордон. Старі відео з пунктів пропуску, фото з інших років або з інших країн подавалися як докази масової втечі від мобілізації та хаосу в тилу, щоб деморалізувати населення і сформувати панічні настрої.

Усі ці кампанії - частина системної інформаційної війни Росії проти України. Їхня мета не у правді, а у створенні ілюзії нестабільності та хаосу, формуванні недовіри до влади та розділенні українського суспільства.

І якщо війна на фронті ведеться гарматами й ракетами, то на інформаційному фронті головною зброєю залишається критичне мислення і здатність перевіряти факти. Солідарність, уважність до джерел і свідоме ставлення до інформації - єдиний щит проти пропагандистських маніпуляцій.